ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ ЯК ЕМЕРДЖЕНТНА ВЛАСТИВІСТЬ САМООРГАНІЗОВАНИХ СИСТЕМ
Array
Ключові слова:
життєздатність, самоорганізована система, людино-машинна система, емерджентність, життєстійкість, людський чинник, ресурси.Анотація
Основна ідея роботи – погляд на людино-машинну систему як на самоорганізовану систему, яка є відкритою, нелінійною і дисипативною. Найбільшу складність у такій системі становить дослідження її емерджентних властивостей, оскільки вони виникають унаслідок взаємодії усіх структурних елементів системи – людини, техніки і середовища – і не є адитивними. Будь-яка людино-машинна система має цілу низку емерджентних властивостей, проте у роботі увагу сфокусовано на життєздатності, оскільки вона дозволяє охопити системоутворюючі чинники та приховані взаємозв’язки у системі, цілісно відображає ефективність і оптимальність функціонування самоорганізованої системи. Також життєздатність як емерджентна властивість системи здатна пояснити існування феномену "людського чинника" та значної кількості відмов у системах, що керуються людиною. Аналітичне вивчення цього питання дало змогу виявити системне протиріччя в дослідженні самоорганізованих систем – дивергентне оцінювання самоорганізованих систем, за допомогою різноманітних і часто не пов’язаних характеристик, тоді як необхідним є конвергентний підхід з урахуванням емерджентних властивостей системи, які відіграють ключову роль у забезпеченні безпеки функціонування системи. Для вирішення цього протиріччя досліджено поняття життєздатність, людський чинник, ресурси системи, що дозволило запропонувати концепцію життєздатності як емерджентної властивості самоорганізованої системи на основі принципів біоміметики. У концепції поєднано ресурсну стратегію самоорганізованих систем і принципи біоміметики, спрямовані на аналіз принципів структурно-функціональної організації живих систем з метою використання законів і принципів їх формотворення для створення найбільш оптимальних рішень. Дорожня карта конвергентного дослідження й аналізу життєздатності людино-машинної системи, у якій реалізовано конвергентне дослідження життєздатності самоорганізованої системи, дозволяє системно оцінити складові, які визначають життєздатність системи, проаналізувати ресурси системи і обрати подальший напрямок розвитку системи.
Посилання
2. Wilson, J.R. (2014). Fundamentals of systems ergonom-ics/human factors. Applied Ergonomics, 45 (1), 5–13.
3. Carayon, P. (2006). Human factors of complex sociotech-nical systems. Applied Ergonomics, 37 (4), 525–535.
4. Johnson, Ch.W. (2006). What are emergent properties and how do they affect the engineering of complex systems? Reliability Engineering & System Safety, 91 (12), 1475–1481.
5. Kalantari, S. (2020). Emergence phenomena in self-organizing systems: a systematic literature review of con-cepts, researches, and future prospects. Journal of Organiza-tional Computing and Electronic Commerce, 3, 224–265.
6. Makhnach, A.V. (2017). Human resilience as a research object in psycology. Psycologycal journal, 38 (4), 5–16.
7. Laktionova, А.I. (2017). Structural-level analysis of resili-ence phenomenon. Scientific e-JOURNAL "Institute of
psychology Russian Academy of Sciences. Organizational Psychology and Labor Psychology", 2 (4), 106–133.
8. Korosov, А. (2012). An emergent principle in ecology. Principles of the Ecology, 3, 48–66.
9. Maddi, S.R., & Khoshaba, D.M. (1994). Hardiness and Mental Health. Journal of Personality Assessment, 63 (2), 265–274.
10. Nayyeria, M., & Aubia, S. (2011). Prediction well-being on basic components of hardiness. Procedia – Social and Behavioral Sciences, 30, 1571–1575.
11. Protasenko, O.F., & Mygal, G.V. (2020). Human Re-sources Are a Factor in Applying of Man-Machine Systems Safety. Municipal economy of cities, 6 (159), 139–146.
12. Raziqa, A., & Maulabakhsh, R. (2015). Impact of Work-ing Environment on Job Satisfaction. Procedia Economics and Finance, 23, 717–725.
13. Garbie, I.H. (2014). An experimental investigation on ergonomically designed assembly workstation. International Journal of Industrial and Systems Engineering, 16 (3), 296–321.
14. Parsons, K.C. (2000). Environmental ergonomics: a review of principles, methods and models. Applied Ergonomics, 31 (6), 581–594.
15. Protasenko, O.F., & Mygal, G.V. (2019). The issues of the modern ergonomics: the structural reliability definition. Municipal economy of cities, 5 (151), 81–86.
16. Protasenko, O.F., & Mygal, G.V. (2018). New concepts of modern ergonomics. Open information and computer inte-grated technologies, 79, 162–171.
17. Protasenko, O.F. (2017). Ergonomics aspects of ecologi-cal safety. Municipal economy of cities, 7 (146), 127–132.
18. Mygal, S.P., Dyda, І.А., & Kazanceva, Т.E. (2014). Bіonіka v dizajnі prostorovo-predmetnogo seredovishcha. Vidavnictvo L’vіvs’koї polіtekhnіki, 228 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому збірнику, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії CC BY-NC-ND 4.0 (із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Без Похідних 4.0 Міжнародна), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
