ТРАНСФОРМАЦІЯ ІНЖЕНЕРНОГО МИСЛЕННЯ ПРОЄКТУВАЛЬНИКА СКЛАДНИХ СИСТЕМ
DOI:
https://doi.org/10.33042/2522-1809-2024-1-182-20-29Ключові слова:
безпека, складні динамічні системи, життєздатні системи, людський чинник, дизайн-мисленняАнотація
Розвиток цифрових технологій, використання штучного інтелекту, автоматизація надали безпрецедентні можливості для отримання результатів у сфері безпеки технологій. Водночас це створило ілюзію безпеки, що підтверджується сумною статистикою, особливо в сфері транспортних систем. Така суперечливість спонукає науковців і промисловців розробляти нові, прогресивні, більш безпечні технології та ставить дедалі суворіші вимоги до відбору людей, які приймають відповідальні рішення. Поява Industry 4.0 та 5.0, цифрових екосистем та робочих місць, роботів та штучного інтелекту ознаменувала загострення проблеми підготовки фахівців – проєктувальників складних систем. Забезпечення безпеки потребує високої кваліфікації людини, що присутня на кожному етапі життєвого циклу будь-якої системи чи технології (розробника, проєктувальника, користувача та ін.). Зокрема, формування в проєктувальників якісно нового гібридного мислення, а також відповідних навичок, умінь, засобів.
Стаття присвячена аналізу професійного мислення проєктувальників складних систем нової формації. Проаналізовано комплекс проблем, що стосуються специфіки процесу формування необхідного сьогодні типу інженерного дизайн-мислення як засобу адаптації до технологічної революції. Основною метою роботи є аналіз еволюції підходів до проєктування життєздатних складних систем та формування принципів гібридного мислення проєктувальників на трансдисциплінарній основі. Завдання роботи: формування принципів розвитку метаергономічного мислення для оптимізації діяльності проєктувальників; привернення уваги до проблеми підготовки розробників людино-машинних систем та створення у них системи знань, адекватної складним запитам сучасності. Запропоновано п’ятирівневу модель зростання «інженерної зрілості» проєктувальника складних динамічних систем. Запропоновано принципи формування гібридного мислення на трансдисциплінарній основі та розвитку метаергономічного мислення для оптимізації діяльності розробника складних систем.
Посилання
Illiashenko, O., Mygal, V., Mygal, G., & Protasenko, O. (2021). A Convergent Approach to the Viability of the Dynamical Systems: The Cognitive Value of Complexity. International Journal of Safety and Security Engineering, 11(6), 713–719. https://doi.org/10.18280/ijsse.110612
Fedota, J. R., & Parasuraman, R. (2010). Neuroergonomics and human error. Theoretical Issues in Ergonomics Science, 11(5), 402–421. https://doi.org/10.1080/14639220902853104
Protasenko, O., & Mygal, G. (2021). Human Factors: The Problem of Man-Machine Interaction under the Digitalization Conditions. Scientific Journal of Polonia University, 48(5), 198–210. https://doi.org/10.23856/4825
Cech, T. R., Baltimore, D., & Chu, S. et al. (2008). ARISE: Advancing Research In Science and Engineering: Investing in Early-Career Scientists and High-Risk, High-Reward Research. American Academy of Arts and Sciences. https://shar.es/aWCErv
Mygal, V., Mygal, G., & Mygal, S. (2022). Cognitive Space for Online and Offline Learning: A Convergent Approach. The Educational Review, USA, 6(4), 109–123. https://doi.org/10.26855/er.2022.04.001
Cortese, A. D. (2003). The Critical Role of Higher Education in Creating a Sustainable Future. Planning for Higher Education, 31(3), 15–22. https://www.redcampussustentable.cl/wp-content/uploads/2022/07/6-CorteseCriticalRoleOfHE.pdf
Mygal, V., Mygal, G., & Mygal, S. (2021). Transdisciplinary convergent approach – human factor. Radioelectronic and Computer Systems, (4(100), 7–21. https://doi.org/10.32620/reks.2021.4.01
Mygal, G., Protasenko, O., Kobrina, N., & Mykhailova, E. (2023). Ergonomic thinking in the design of human-machine systems. Bulletin of the National Technical University “KhPI”. Series: New Solutions in Modern Technologies, (1(15), 42–52. https://doi.org/10.20998/2413-4295.2023.01.06
Roco, M. C., & Bainbridge, W. S. (Eds.). (2003). Converging Technologies for Improving Human Performance: Nanotechnology, Biotechnology, Information Technology and Cognitive Science. Springer Science+Business Media. https://doi.org/10.1007/978-94-017-0359-8
Mygal, V., Mygal, G., & Mygal, S. (2023). Actual problems of creative activity and new cognitive possibilities: a transdisciplinary approach. Qeios, GIJ3RI. https://doi.org/10.32388/GIJ3RI
Lee, J. D., Wickens, C. D., Liu, Y., & Boyle, L. N. (2017). Designing for People: An Introduction to Human Factors Engineering (3rd ed.). CreateSpace. https://www.researchgate.net/publication/319402797
Camacho, M. (2016). David Kelley: From Design to Design Thinking at Stanford and IDEO. She Ji: The Journal of Design, Economics, and Innovation, 2(1), 88–101. https://doi.org/10.1016/j.sheji.2016.01.009
Brown, T. (2009). Change by Design: How Design Thinking Transforms Organizations and Inspires Innovation (1st ed.). HarperCollins.
Mygal, G., & Protasenko, O. (2023). Designing human-machine systems: transformation of a designer’s thinking. Bulletin of the National Technical University “KhPI”. Series: New Solutions in Modern Technologies. (4(18), 27–35. https://doi.org/10.20998/2413-4295.2023.04.04
Pangambam, S. (2016, March 31). Ray Kurzweil on Get Ready for Hybrid Thinking (Full Transcript). The Singju Post. https://singjupost.com/ray-kurzweil-on-get-ready-for-hybrid-thinking-full-transcript/
Loei, H. (2022). Effective Thinking System: Essential Mental Tools for Aspiring Entrepreneurs. Lasting Press.
Dul, J., Bruder, R., Buckle, P., Carayon, P., Falzon, P., Marras, W. S., Wilson, J. R., & van der Doelen, B. (2012). A strategy for human factors/ergonomics: developing the discipline and profession. Ergonomics, 55(4), 377–395. https://doi.org/10.1080/00140139.2012.661087
Mygal, S., Mygal, V., & Mygal, G. (2023). Strategy for the development of design education in post-war Ukraine: transdisciplinary approach. Bulletin of Lviv Polytechnic National University. Series of Architecture, 2(10), 119–129. https://doi.org/10.23939/sa2023.02.119
Mainzer, K. (1994). Thinking in Complexity: The Complex Dynamics of Matter, Mind, and Mankind. Springer-Verlag. https://doi.org/10.1007/978-3-662-03014-1
Altraide, D. (2019). ColdFusion Presents: New Thinking: From Einstein to Artificial Intelligence, the Science and Technology That Transformed Our World. Mango Publishing.
Bird, A. (2007). Nature’s Metaphysics: Laws and Properties. Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199227013.001.0001
Fischer, G., & Giaccardi, E. (2006). Meta-design: A Framework for the Future of End-User Development. In H. Lieberman, F. Paternò, & V. Wulf (Eds.), End User Development (ch. 19, pp. 427–457). Springer. https://doi.org/10.1007/1-4020-5386-X_19
Patnaik, D. (2023, May 22). Forget Design Thinking and Try Hybrid Thinking. Jump. https://www.jumpassociates.com/forget-design-thinking-and-try-hybrid-thinking/
Bernstein, J. H. (2015). Transdisciplinarity: A Review of Its Origins, Development, and Current Issues. Journal of Research Practice, 11(1), R1. https://www.researchgate.net/publication/282285072
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому збірнику, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії CC BY-NC-ND 4.0 (із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Без Похідних 4.0 Міжнародна), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
