ЛЮДСЬКІ РЕСУРСИ ЯК ЧИННИК У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ БЕЗПЕКИ ЛЮДИНО-МАШИННИХ СИСТЕМ

Array

Автор(и)

  • О.Ф. Протасенко Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця
  • Г.В. Мигаль Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського “ХАІ”

Ключові слова:

безпека, надійність, людський чинник, ресурси людини

Анотація

На сьогодні існує незаперечний факт: не дивлячись на постійне удосконалення виробничих процесів і технологій, автоматизацію виробництва, питання безпеки життєдіяльності людини залишається актуальним. Цей факт обумовлений тим, що центральним елементом виробництва, як і раніше, є людина, а отже від її рішення і дій у кінцевому підсумку залежить безпека. Саме тому людський чинник – важливе питання, яке потребує всебічного дослідження.

Інформаційно-аналітичний пошук показав, що на те, яку роль – позитивну чи негативну – людський чинник зіграє у питаннях безпеки, значною мірою впливають ресурси людини: їхня наявність, розвиненість, можливість забезпечення їхнього припливу та відтоку, уміння раціонально управляти ними тощо. Таким чином, людський чинник безпосередньо пов’язаний з ресурсами людини, що і зробило останні об’єктом дослідження.

Базовою для дослідження й оцінювання людських ресурсів обрано теорію збереження ресурсів Хобфолла. Одним з головних принципів теорії є необхідність інвестування людиною власних ресурсів, оскільки це створює умови для надходження нових ресурсів, що призводить до виникнення так званого “кругообігу” ресурсів, від ефективності перебігу якого залежить рівень безпеки життєдіяльності людини. Проте у більшості випадків людина інвестує свої ресурси, керуючись інтуїтивними відчуттями, а не практичними знаннями, що обумовлює одержання як позитивних результатів, так і негативних. У роботі запропоновано підхід до формування в працівника трьох видів навичок (оцінювати власні ресурси; визначати баланс власних ресурсів; керувати процесом інвестування ресурсів), що дозволяє підвищити ефективність "кругообігу" його ресурсів. Основним заходом із забезпечення формування навичок є навчання.

Новизна виконаної роботи полягає у такому: а) розроблено три типи моделей притоку-відтоку ресурсів людини, за якими можна визначити ефективність їхнього “кругообігу”; б) запропоновано "Карту визначення балансу ресурсів", яка допомагає працівнику самостійно визначити баланс припливу-відтоку ресурсів, тобто встановити, які саме ресурси потребують відновлення, які інвестування, а які реалізації обох     процесів одночасно.

Практична значимість роботи полягає у такому: експериментально показано, що шляхом включення до процедури навчання персоналу методики управління власними ресурсами дозволяє підвищити професійну надійність персоналу.

Біографії авторів

О.Ф. Протасенко, Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

кандидат технічних наук, доцент

Г.В. Мигаль, Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського “ХАІ”

доктор технічних наук, професор

Посилання

1. De Felice, F., Petrillo, А. (2018). Human Factors and Reliability Engineering for Safety and Security in Critical Infrastructures Decision Making, Theory, and Practice. Springer International Publishing AG, 19–43.
2. Dempsey, P. G., Wogalter, M. S, Hancock, P. A. (2006). Defining ergonomics/human factors. International encyclopaedia of ergonomics and human factors, 32–35.
3. Hancock, P. A., Drury, C. G. (2011). Does human factors/ergonomics contribute to the quality of life? Theoretical Issues in Ergonomics Science, 12 (5), 416–426.
4. Mygal, G., Protasenko, O. (2020). The role of human factor in manufacturing safety management. Bulletin of the National Technical University "KhPI". Series: New solutions in modern technology, 1 (3), 60–65.
5. Bodrov, V. A. (2006). Coping stress problem. Part II. Coping stress process and resources. Psychological journal, 27 (2), 113–123.
6. Vodopyanova, N. E. (2009). Psychodiagnostics of stress. Peter Press, St. Petersburg.
7. Holmgreen, L., Tirone, V., Gerhart, J., Hobfoll, S. (2017). Conservation of resources theory. The handbook of stress and health: а guide to research and practice, 2 (7), 443–457.
8. Hobfoll S., Freedy, J. (1993). Conservation of resources: A general stress theory applied to burn-out. Professional burnout: Recent developments in theory and research, 115–129.
9. Hobfoll, S. (2011). Conservation of resources theory: Its implication for stress, health, and resilience. The Oxford handbook of stress, health, and coping, 127–147.
10. Hobfoll, S., Stevensa, N. R., Zalta, A. K. (2015). Expanding the Science of Resilience: Conserving Resources in the Aid of Adaptation. Psychological Inquiry, 26, 174–180.
11. Barbier, M., Hansez, I., Chmiel, N., Demerouti, E. (2012). Performance expectations, personal resources, and job resources: How do they predict work engagement? Eu-ropean Journal of Work and Organizational Psychology, 1–13.
12. Xanthopoulou, D., Bakker, A.B., Demerouti, E., Schaufeli, W.B. (2007). The Role of Personal Resources in the Job Demands-Resources Model. International Journal of Stress Management, 14 (2), 121–141.
13. Mygal, G., Protasenko, O. (2008). The human-operator functional state as a source of monitoring information. Open information and computer integrated technologies, 40, 187–193.
14. Mygal, G., Protasenko, O. (2010). The influence of environmental factors on a human functional state. Bulletin of the National Technical University “KhPI”, 46, 141–146.
15. Mygal, G., Protasenko, O. (2009). The influence of social environment factors on human stress resistance. Open information and computer integrated technologies, 43, 208–213.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-11-27

Як цитувати

Протасенко, О., & Мигаль, Г. (2020). ЛЮДСЬКІ РЕСУРСИ ЯК ЧИННИК У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ БЕЗПЕКИ ЛЮДИНО-МАШИННИХ СИСТЕМ: Array. Комунальне господарство міст. Серія: «Економічні науки», 6(159), 139–146. вилучено із https://khges.kname.edu.ua/index.php/khges/article/view/5687

Номер

Том 6 № 159 (2020): Серія: Технічні науки та архітектура

Розділ

статьи

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому збірнику, погоджуються з наступними умовами:

  • Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії CC BY-NC-ND 4.0 (із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Без Похідних 4.0 Міжнародна), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).


Статті цього автора (авторів), які найбільше читають