ОСОБЛИВОСТІ УРБАНІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ХАРКІВСЬКОЇ АГЛОМЕРАЦІЇ

Анотація

Процеси урбанізації мають загальні особливості в Україні та у світі. Процеси урбанізації в різних країнах характеризуються своїми особливостями, які притаманні певному соціально-політичному та економічному устрою. Вони характерні для великих за площею та чисельністю населення країн, регіональних вимог, які часто відрізняються від показників держави в цілому. Специфіка зазначених процесів обумовлена стрімким розвитком науково-технічного прогресу, що передбачає в тому числі і урбанізацію, яка є однією із напрямків устрою великих міст. У той же час, слід зауважити, що процеси урбанізації на ряду з позитивними ознаками мають і негативні сторони, такі як: соціально-економічні, екологічні, земельні та ін., а значні темпи міграції сільського населення до міст, призводять до занедбаності ще нещодавно потужних сільських населених пунктів, втрату їх функціональності, і руйнування сільської поселенської мережі в цілому. Агломерація Харків, яка займає друге місце в Україні та 353 у світі, має свої особливості процесів урбанізації. Її формування відбулося як частини різних країн, різної політичної та адміністративно-територіальної системи. Статус міста Харків мав важливий вплив на формування та розвиток агломерації в різні роки: як перша столиця України, провідна торгівля, науковий, промисловий центр та як розвинений сільськогосподарський регіон. Мета дослідження – проаналізувати процеси урбанізації в Україні та визначити особливості приміської агломерації Харків. Дослідження проводили за допомогою методів діалектичного пізнання процесів та явищ, аналізу та синтезу, порівняння, сходження від абстрактного до конкретного, графічного. Агломерація Харкова характеризується процесами передмістя, які мають різні прояви в межах її меж, і у східній частині він має нетипові особливості для інших територій – утворення нового поселення (Докучаєвське (Комуніст)), спочатку як виробнича одиниця провідної сільськогосподарської школи (Харківський аграрний інститут), а згодом і незалежне, повноцінне сучасне село з багатоповерховими будівлями, завдяки переселенню навчальної та виробничої бази Інституту за межи міста. Наявність різних форм власності на землю ускладнює реалізацію проектних рішень щодо оптимального використання територій та розселення. Тому під час планування території та ефективного використання земель приміської зони у контексті урбанізаційних процесів великих міст слід враховувати наявний земельний фонд, його структуру: за формами власності, цільовим призначенням, функціональним використанням і можливостями внесення відповідних змін. Саме на етапі збору вихідних даних повинні бути отримані достовірні відомості, які мусять бути всебічно проаналізовані, та надані на їх основі обґрунтовані пропозиції щодо планування та використання усіх земель, з відповідним відображенням у містобудівній та землевпорядній документаціях.